Попіл

північ вже ступила,

ніч уже прийшла,

радість вже скінчилась

ранок наступа.

а я сиджу, у холоді кімнати

мов звір на чужині,

і думаю, як то багато

думок розвіяних в вогні,

вона знає все, все, про що ти тільки думав

думав чи уявляв

але, яка ж то в біса, чортова наука

ось ця любов моя,

філософи сказали б "не роздумуй",

забий на все, лиш з простором живи,

із попелу дістань свою сумную строку,

яка описує ці почуття,

але, дістати вже не зможеш,

поглине тебе, непрощенеє забуття.

і в серці лишиться напруга,

яка зростає мов гроза,

шукатимеш ти слово, але його не буде.

ні шепоту, ні крику - тільки тьма.