Поразка

 Хтось сидить на станині, охоплений болем

і смутком, плачем і жалем,

та не видно по ньому, він з"їдений горем,

що виїв його, як желе.

Він не чує наказу, не знімає і берців,

бо всюди кровава тягуча ріка,

лиш у вухах канонадами терцій

і трясеться у кольках земля.

Не почувши гукання в атаку,

він лишився з своїми людьми,

хоч і дихання їх заповзято

вже не рухає тими грудьми.

Залишившись в окопі наводку навів

по прямому стволу розпеченому

і команду собі сам віддав у приціл

не побачивши кулі свяченої.

Витікає із ока життя,

запроторила біль у лещата,

та немає назад вороття

після брата, пішовши на брата.

Хтось сидить на станині, охоплений болем,

хтось лежить вже під нею з снарядом в руках

і ніхто не прийде поклонитися своїм

із котрих вже берези колосились в бруньках.