“Порiдшала земна тужава твердь”

Порiдшала земна тужава твердь,

мiський мурашник поточив планету.

Мiлiцьйонери, фiзики, поети

вигадливо майструють власну смерть.

Протрухлий український материк

росте, як гриб. Вже навiть немовлятко

й те обiцяє стати нашим катом

i порубати вiковий порiг,

дiдiвським вимшiлий патрiотизмом,

де зрiдка тiльки човгання чобiт

нагадуе: iще iснує свiт,

справiку заборонений, як схизма.

Ця твердь земна трухлявiє щодня,

а ми все визначаємось. До сутi

доходимо. I господом забутi,

вiтчизни просимо, як подання.