Поринути у втішну прохолоду!

Поринути у втішну прохолоду!

Застигле небо сховане в гілля.

Весна – то потаємна Божа врода,

Яку відтак сприймає і Земля.

Дивись: у хмарі птах, як чорна зірка.

Кружля і застига, мов літ у снах.

Шаліє вітер, чий неспокій штирка

Той незнайомий, загадковий птах.

Вони разом, у небі, там, у хмарах,

В білоблакитті, в зелені трави…

А ми – мов тіні, привиди-примари,

Які до всіх звертаються на «Ви»!

28.04.94