Послання загарбникам

Для тих, у кого досі є бажання,

Гортаю сторінки минулих літ:

Загарбництво, кріпацтво і повстання,

Коротка незалежність, знов наліт.

Воно й не дивно: землі соковиті,

Пий сповнену ресурсами росу!

Талановиті люди й працьовиті…

Ну як не підкорити цю красу!

Така земля серед Європи ласа,

І знов, і знов сусіди за штики...

Та я помітив, що вони із часом

Розвалювались самі на шматки.

Річ Посполита, Австрія, османи,

Імперія Російська – частий гість.

Нас поглинали всі віки тирани,

А їх зсередини з’їдала наша злість!

Бо стерти українців неможливо!

Що хоч робіть, ковтайте так і сяк!

Козацька кров потрапить в Ваші жили,

А групи в нас не схожі аж ніяк!

Чужий народ – загроза організму.

Імунітет безсилий! Не уб’є!

Сусіди, не страждайте дебілізмом

І бережіть здоров’ячко своє!