Послухай-но як падає зоря...

Послухай-но як падає зоря,

Гойдає вітер місяць у тополях,

Як дихає натомлена земля

І кличуть цвіркуни росу до поля.

І нам ніколи вже не повторить

Тих слів забутих наче ті лелеки,

Тих слів прощення, згаснувши як мить,

Тих слів спокути, що вже десь далеко.