“Поснули — сплять оса з осиною”

Поснули — сплять оса з осиною,

Змерз чорний кетяг бузини,

І літня хмара під осінньою

Плечем біліє край зими.

На прихололе сонце зморене

Надули щоки гарбузи,

І соняха обличчя згоряне

Прошелестіло у низи.

Там, де млинок слухняно бухкає

І від олійні тихий струс,

Й голодний шпак даремно слухає

Маслини захололий пульс.

1976