"Постарію, побілію..." /Р.Казакова/

Постарію, снігом вкриюсь, наче взимку все,

Як любов перехворію, любий, Бог... - спасе.

У журбі не ворушити нам минуле, ні

По тобі  журюсь - жалкую, з серцем у борні.

До небес, та до безодні... - мить; в добро любе...

Може я, твоєю стану, як знайду... - тебе.

Мій товариш стародавній, суд мій, долі меж..,

Я люблю, перестраждаю, щоб знайти... - тебе ж.

Я пізнаю ціну раю, пекла смак в раю,

Я тобою переграю... - молодість свою.

Переходи, все надмірне, довгий шлях... - що бій;

Згадуй, Ти мене без смутку, ненаглядний мій.