Потаємне

Не приведи Господь відчутись переможеним

ні звіром, ні людиною, ні випадковістю.

Завчасно руки опускаючи знеможено
завершити сюжет посередині повісті.

Чекання на губах гірчить невідворотністю,

вже лихоманить нетерплячого суперника.

Та гру продовжую!  Хоч і не побороти цю

примхливість долі разом з силами химерними.

Супернику приходить разом з урочистістю

тріумфу мить, із квітами і тостами,

ерзацвітанами, позиченою щирістю,

усмішками, наскрізно заздрістю порослими.

Не перетнись мій шлях з підступною зневірою --

що там, за пругом, він розстане у туманностях.

І наче птахові, що повернув із вирію,

він несподівано намріється, примариться.

Що ж, марнослав'ям у польоті не поранений,

білію вільно світом, як листок із зошита.

Бо щастя не в досягненні мети, а в прагненні

польоту в незавершеність, у вічнім пошуку!