Потепліло

На коні залізному я скачу

Серед полів пустих.

Грохіт копит його, серця з металу

Ніяк не затих.

З кожним стрибком

З-під ніг земля летить отруйна, мертва.

Мій кінь не останній 

Але й земля смертьносна не перва.

З кожним ривком

Повітря з носа гаряче

Зігріває планету.

Я це чую, відчуваю, бачу.

Бий та убий

Мене, кінь мій, ногами могутніми́.

Звір не спиниться, далі руйнує,

Поки не змінимось ми.