Потойбічні товариші (148)

Як я помру, то на могилу,

принось дві склянки, і одна.

Нехай стоїть, наполовину,

свою ти наливай сповна.

Ділися радощами, горем,

я мовчки слухатиму все.

І мрій про дім, що перед морем,

автівку, що мов птах несе.

Згадуй мене, піднявши келих,

не сумнівайся, що навпроти.

Стоятиму, в променях денних,

на тому світі, граю ноти.

Випий за мене, і за себе,

ти не побачиш лиш цього.

Як я сміюсь, кричу до тебе,

не забувай друга свого.