Потоком

з кожним днем усе важче чинити спротив

імпотенції духу яка наростає

іноді прокидаюся вночі

ніби у теплій воді

ось я чую як вона хлюпає

ось відчуваю цей морок

вода у камінні і я у воді

і все ніби спокійно

але ж:

ця суча українська поезія

ця йобана силаботоніка

оця закатована земля

яка дала світу

всього двох поетів до мене

шевченка і стуса

а іноді я відчуваю

нову епоху яка в мені

пульсом лягає у вени

кров`ю блукає тілом

браслетом таврує душу

рядками травмує руки

і я вбираю цю енергетику

і я всотую нову епоху

і цілком несподівано у теплій воді

чую приглушену музику