потяг завіз нас кудись не туди

Потяг завіз нас кудись не туди,

Такі автономні і горді.

Запропонуєш ковтнути води?

Ні, дякую, боляче в горлі.

Дерева великі й малі за вікном

Минають. А ми все про станції:

Де і коли? Та малиновим тлом

Сонце вмирає. А в нас є абстракції.

Мчались обидва смикнути стоп-кран.

Вітаю. Ну ось доторкнулися.

Хай вибачить Дарвін, наш предок - баран,

Ми з ним в ДНК перетнулися.

Гонор загнав нас чорт знає куди,

Це фальш на важливім акорді.

Не переймайся, я вип'ю води,

Та що ж, як агонія в горлі...