Повчальна травнева прогулянка

що ж ходімо по розпеченому гравію

ці надозерні городи й будиночки —

сумовитий симбіоз красивого й корисного

де гостро пахне водою зів’ялою

розсадою й добривами

де поодинокі півонії

творять неподільне ціле з кропом

і тонколезою цибулею

де опудала в картатих сорочках

тільки вгадуються

за кущами бузини і чайної ружі

а в придорожній смузі дедалі більшає

сивих кульбаб в оточенні жовтих…

на дні твого візочка супокій

знаю тебе не цікавлять ці спалахи

врожайної благодаті —

ці надозерні фільварки

й межові поділки з колючого дроту

знаю велика тиша

зійшла на тебе нині

та все ж ходімо в напрямку тенісних кортів

повз руїну водяного млина з тінню авіабомби

повз братську могилу ста тисяч розстріляних

в напрямку стадіону й луна-парку

повз маленьких землевласників

що визбирують ранню і рясну полуницю

анітрохи не дивуючись

такій невблаганній земній родючості

поклонімся ж кожній кровинці минулого

так так сину мусимо бути вдячними

що є в житті ця прогулянка і спека

що стоїмо удвох на містку

ще й спостерігаємо

найдивовижніше:

скажімо оті вершечки слизького каміння

під прозорою плівкою води в рівчаку…