Поведи мене за собою, доки є час

By Катерина Кочетова

Поведи мене за собою, доки є час,

І забудь про мовчання, бо я втрачаю сили.

Може, наші шляхи перестрінуться ще не раз,

Ну а може – ніколи, як би цього не просили.

І не бійся поразок – досить зробити крок,

Бо отримати можеш більше, ніж уже втратив.

Ми вчимось здобувати досвід із помилок,

Ми вчимося робити вікна, де були ґрати.

Поведи мене за собою, і я лишусь,

Щоб написане нами можна було – до друкарні.

Розум каже тікати, але цього не боюсь,

Бо якщо ти – це доля, будь-які втечі марні…