Повернення до Львова

I

Десь далеко-далеко, що лиш слово домове,

Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,

Обізвався твій голос, моє місто-любове,

Твоє ніжне крило пролітає в мені.

В цьому нашому світі, у плинкім нощеденні,

В цьому нашому світі, де доля терпка,

Моє місто-любове, нам з тобою священні

І світанок Данила, і вечір Франка.

Доки сняться нам сни, доки сняться нам ріки

І марнота марнот по душі не снує,

Моє місто-любове, дорогі нам навіки

Ті, хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є!

II

На маленькій планеті у великому лузі

Сходить вечір на сине, на сизе й сумне.

На шовковому вальсі, на блакитному лузі

Як давно і недавно ти любила мене.

Як раптово в хвилини блакитношовкові, —

Іще рух! іще крок! іще подих грози! —

Зацвіли твої пальці першим цвітом любові,

Зацвіли твої очі першим цвітом сльози…

Відчорніли в саду переспілі пасльони,

Ззимували сніги ув обійми ріки…

Та порожні мовчать на цепах телефони,

Та над ними порожні летять літаки…

На маленькій планеті у великому місті

Сходить вечір на синє, на сизе й сумне.

На сивавих дощах в сполотнілому листі

Як далеко-давно ти любила мене…

1971