Повертаю себе

Я віддавала себе по шматках,

у слова, у тишу, у погляди.

Шукала тебе у відповідях,

і губила себе у “чому ми”.

Я втомилась бути там, де мене

не обирають, не тримають, не чекають.

Де моє серце звучить голосніше,

ніж те, як до мене ставляться.

Тепер я повільно повертаю себе.

Не одразу.

Не різко.

А крок за кроком,

як повертають дім після бурі.

Я згадую, хто я без болю,

без чужих очей і чужих “ніби”.

Я — не чиєсь очікування,

я — це мої мрії і мої сили.

Я вчуся не тягнутися туди,

де мене не ловлять у відповідь.

Я більше не прошу любов —

я обираю себе, навіть якщо болить ще десь.

І, знаєш…

я все ще відчуваю.

Але тепер —

я відчуваю і себе теж.

І це — найважливіше повернення. 💛