Повертаюсь ненадовго

За тиждень я вже буду у дорозі.

Сидітиму у потязі, мабуть,

Дивитимусь у вікна на морози,

Що певно сили знову наберуть.

Прощатимуся з містом ненадовго,

Хоч ще не знаю, чи колись вернусь.

І знову відчуватиму тривогу,

І буду задоволена чомусь.

Пообіцяю бути обережна,

Пообіцяю стриматись, як щось,

Пообіцяю... та життя бентежне,

Так ще з початку якось повелось.

За несподіванки я, звісно, буду вдячна,

Але собі пораджу і без них.

Хоч серце б’ється дивно, трохи лячно,

Відлунням стін кімнат напівпустих.

Але це дріб’язки, я скоро буду вдома,

Я обійму батьків, котів, сестру,

Бабусю, тітку, друзів і знайомих,

Й зі щок розталий сніг зітру.

Я скоро буду, хай і ненадовго,

І хай в мені хтось інший промайне,

Але я з нетерпінням жду дороги.

Я скучила. Я їду. Ждіть мене.