“Повітря нічне до рання”

Повітря нічне до рання

З неба текло й ряхтіло.

Радощами кохання

Світилося твоє тіло.

Місяць, як повноголосся

Твоєї душі золотої,

Сяяв, а чорне волосся

Цвіло ароматами хвої.

Не розуміючи знаків

Зір на небеснім узвишші,

Я ревно від щастя плакав

У кіс твоїх темній тиші.

***