Повії

Йшов сьомий рік, як стали ми з тобою під вінець,

Давно вже звела ти супружий довг, свій, нанівець.

Моє безсоння, нічна стеля, закипання нервів – купу раз,

Розбитий день і як побитий пес - від мовчазних образ.

Як я хотів тобі сказати, точніше – на всі груди прокричати:

Невже так важко бодай в руки взяти й потримати?!

Не хочу камасутрівських я поз уже ніяких,

Лишень ласкавої жіночої супружої віддяки.

Загорнувшись в ковдру, відразу міцно спиш,

На спробу до інтиму, відвертаючись – бурчиш…

І незалежно дня чи пори року, спеки чи грози –

В нас щось подібне на інтим… за цілий рік… аж три рази…

Я не збоченець, не стурбований, не хочу чорноту,

Самовдоволення на порно – вже кличе тошноту…

Як чоловік, я б прямо міг про це тобі сказати,

Але боюсь - зітхаючи, почнеш інтим ти надавати.

Не виправдуюсь і не лукавлю – навала цих подій,

Привела, врешті, після роздумів – відвідую повій.

Не часто, раз на місяць - два, тишком від усіх -

Щоразу інша та нова - планую спробувать їх всіх.