Поводир

By Андрій Йовенко

Written 2022-10-20

Ніч, темно, я йду один.

І тільки місяць, мій поводир.

Куди я прийду і що там буде, знає тільки він.

Можливо поле, засіяне ромашками.

А можливо пітьма, з обіймами своїми.

З холодними руками, та поглядом пустим.

Лише на мене одного чекає.

А місяць їй не потрібен,

Він лише поводир...