“Поїду з Києва Важке, підтале серце”

Поїду з Києва. Важке, підтале серце

На води і на зорі понесу —

Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться,

Заміниться на тульку й ковбасу,

На кофти імпортні і на лиман ранковий,

На голос мій — він висвіжіє там!..

Поїдьмо з Києва, бо кожен рік — раптовий,

Поїдемо і станемо на стані

Я так люблю тебе, що вже не маю сили,

Що тої сили наче й не було…

Прибудьмо з Києва на дині і на сливи,

На світ святий, на серце і чоло…

Нікуди не поїдемо… Пропали…

Аби ще день… але пропав і день…

Незчулись ми, як все своє доспали,

Як доспівали всіх своїх пісень.

1966