Поза глухотою

Порожні голови похитуються.

Передсуд гірше, ніж шибениця.

В двобої з ворогом не розгубитися б.

Зостався я сам-на-сам серед скреготу й мороку,

серед індивідуумів відособлених і недоторканих.

Слова обертаються проти, а мовчки несила:

запобігання перед князем світу сього неприпустиме.

Від глухоти довколишньої можна збожеволіти просто.

Почуй, Вічнодіво, в пустелі крики твого апостола.

Не хоче й під лезом сокирним прокидатися людство.

Коронавірус здається дрібницею

                     порівняно із можливим майбуттям.

Коли світ буде й далі 

                        богомильских світильників ігнорувати,

не допоможе йому навіть жива Божа Мати.

Хто зглянеться, міські кайфолови, на вас тоді?

Металічні гуманоїди-гаспиди?

Просіть Ардвісуру Анаїту про порятунок, доки ще можна!

І вкаже вам на прекрасну альтернативу 

                                       водівствовління-обоження.