Предивно і прегарно

Коли придивишся та прислухаєшся, то не заперечиш:

Світ влаштовано предивно і прегарно;

Хоч це захоплення лапідарно

важко розпізнати в моїм бурмотінні старечім,

Схожім на лайку в буцигарнях.

І ми не свіжі, щойно з печі,

Тож вже хоч трохи розрізняємо, що дійсне, а що марне;

Кому в кошари овечі,

а кому в псарні;

ми схильні то до полювання, то до втечі.

Ми як судді -грізні, а які злочинці - безкарні.

Впродовж життя ми виховуємо в собі смаки на різні речі:

Хтось порпається в книгарнях,

Як я,

і нишпорить за новим смаком кави,

інколи доходить до кривавих

суперечок:

пшеницю жнемо та виполюємо бур’ян,

витрушуємо з душі всяку нечисть.

А хтось вірить в кохання, оживляюче порожнечу,

а хтось в його примарність.

Хтось очікує зоряний вечір,

а хтось кляне полуденну хмарність.

Хтось й досі число непарне

І вірить в оздоровчу силу сечі…

Хтось неспокійно ворушиться в трупарні,

поки хтось життя вважає народжене мертвим.

Чи то нас викинули з гнізд, чи ми до стінки приперті,

Та вибору не так вже й багато - кажуть ті, що на варті:

Хіба між терпінням і насиллям; і хто чого вартий.

Бо хтось по життю як мураха вперто

повзе невтомно і тягне вантаж непосильний,

хтось порається як бджола, і не потрібно бути експертом

непомильним,

аби не розуміти: світ - в стані відкритої оферти;

і не прийде до тебе посильний

з конвертом

в якому буде пояснення всього коли б-то і де б-то.

Живе тихим життям пророк в домі вдови у Сарепті

Прислухається і чує чужі розмови і шепти,

І губиться в здогадках новонаверненого адепта:

чи то люди за стіною між собою гомонять,

чи то Бог за спиною з новим концептом

про перевагу ваги вдовиної лепти

над скарбницею Креза. Бо в цих понять

різні основи світобудови.

І різні генези.

Так, вони допустимі одночасно і паралельно,

Але тимчасово.

Поки не завершаться на небесах роботи покрівельні

І не проржавіють на брамах засови

До таємниць, відомих лиш привидам і совам,

Хоч триватиме це довго і то вельми,

Бо наші світи правічні і неозорі,

Та ми каменярі і мулярі - маємо молотки та кельні!

Ми згодом перетворимось в зорі,

А по собі залишимо малюнки наскельні.