Приходить час і ваблять нас вокзали

Приходить час і ваблять нас вокзали –

Берем квитки, отримуєм – білети…

Щоб душу інші втішили сюжети,

Яких свої дощі не написали.

Ми, перелітні, втративши в вазі,

Такі долаєм позахмарні траси,

А не платформи чи дорожні каси

І летимо, хоч на одній нозі !

Лишаєм тихі острівці свої,

Про непогоду думаючи мало,

Щоб десь були, щоб завжди нас чекали

Далекі хоч та теплії краї.

Хай їх шкодують стужі і сніги,

Не обшмагавши їм садів, ні квітів,

Щоб усміхались, сонечком зігріті

Краї жадані, серцю дорогі !

Щоб і між нас не сталося зими,

Щоб наші душі теж цвіли розмаєм…

І знали ми про те, про що ми знаєм;

І ми були і не згасали ми.