Приховай мене від пронизливих поглядів міста

Приховай мене від пронизливих поглядів міста,

Бо, кажу тобі, усі тут з одного тіста -

Зрощені, зпаяні руками невмілого ко'валя,

До першого кінця світу, пожежі, повені.

Приховай мене між пітьми і гарячих цяток,

Нехай мені сутінки стануть святом.

Тут буду чорнилами - стань пером,

Прицілом, гвинтівкою, оком, снайпером.

Приховай мене від людських думок,

Побудь моїм лісом, де я - струмок;

Сховай від зневаги, відрази, осуду

В шпаринах побитого часом посуду.

Сховай мене в горах, де ще не бували люди,

Нехай віками крізь мене зростають руди;

Зашифруй мене у програмнім коді,

Сховай під підлогою, там, на споді.

Поводь себе так, мов мене нема

Торкаючи тіло, крізь шкіру, дна.

Приховай мене, ніби чужі скарби;

Я буду приходити, як знатиму - ти ще спиш.

Сховай мене від людей, від магіїї, від життя -

Не викини тільки, прошу тебе, зі сміттям.