Примара

Я більш не відчуваю присмак літа,

Не чую звуки, не радію дню

Я розчинилася у просторі із вітром

У зорях вічних з відблиском вогню.

Вмирала я миттєво і повільно

Я була вдячна тій твоїй руці

Услід кричали, чула: "божевільна!"

І берегла цілунок на щоці.

Мене не стало. Більш мене немає.

Лишилась тінь блукати по землі

І я вже не вернуся з того краю,

Де зорі тануть в золота імлі.

#ольгамихольська #віршіукраїнською #кохання #примара