Примара гагаузька на підборах

Ти увірвалася в дім — як примара на підборах,

Слово — гостріше за лезо, сміх — як кинутий корал.

Ти ходиш, наче королева чужого двору,

А в руках — лише порожні жарти й гіркий алкоголь.

Ти кричиш «я українка!», а в словах — порожній ехо,

Гагаузьке чи ні — не в цьому справа, Яно, чуєш?

Твоя гордість — тонка шкіра, твої слова — камені,

Вони повернуться, повір, вони знайдуть собі шпарину.

Я не бажаю болю дітям — ні, це не про нас,

Та хай тобі пече так, як пече правда під час доби.

Нехай кожна твоя зневага відбивається ехо-бумерангом,

Щоб ти відчула холод там, де була колись лише ти сама.

Бо не треба мені крові — лиш хочеться правди,

Щоб ти зрозуміла, що серед сміху є рани, що кровоточать.

Хай не вмикаєш голосу, як дрібний барабан у бурі,

А навчишся слухати — бо справжня сила мовчання і честі.