Природи гнів

Згасло світло в одну мить,

так тихо стало по всій хаті.

Лиш пару свічок тут горить,

бабуся молиться в кімнаті.

Щоб вітер стих і буря лиха,

не принесла в цей час біди.

Аби на вулиці людині,

десь прихистку собі знайти.

Буревієм, все змітає,

на шляху дерева гне.

І від грохоту з небес,

лячно песику стає.

Страшенна сила, природа гнів.

Помилуй, пощади, благаю!

Я знаю велич твоєї краси,

пробач, що так часто ми її вбиваємо.