“Пристою коло тебе і візьму”

Пристою коло тебе і візьму

Ту вогнелику пам’ять незабуту:

Переведу на слово, на тасьму,

На руку ту, що нас веде за руку.

Гірка моя прискорена любов:

На світі Севастополів немає !

Пострілена і перебита кров

Мене далеко й довго обнімає.

То не могили братські — очі йдуть:

Не дивляться ні каро, ані синьо…

Ми з вами, добрі: бути! бути! буть!

А слива зацвіла так синьосливо…

А літо синє підніма крило,

Летить до себе наче — а від себе…

Щасливе небо — з вами теж було.

Не віддавайте неба нам. Хоч треба.

Нам треба вас. Ми є, але без вас…

У братськім поіменні й безіменні

Ваш каро-синій, синьо-карий час —

На всі часи знаменні і священні.

1976