Пристрасть

 Небесного тіла чудова краса

пітніє і краплі по ньому стікають,

в холодній кімнаті, неначе роса

губами з грудей я ці краплі збираю.

В цю мить поєдналось фізичне й моральне

і зустріч, і відстань, і пристрасть, і сум

тоді відбулося щось маніакальне

коли я губами торкнувся легенько до губ.

Стискав твої груди у полум"ї щастя,

коли цілувала ти тіло моє,

та я не достойний та більше не вдасться

розпестити плоть та тіло твоє.

На твоє вухо я шепочу: "Кохаю...",

що не впущу тебе із обіймів більше,

та знову я, кохаючи, чекаю,

коли навколо все постане іншим.

Ми станемо старшими на кілька місяців,

ми станемо мудрішими на кілька звивин

та все ж стискаємо ми руку у руці,

бо в нашій пристрасті ніхто уже не винен.