Присвята надзвичайній поетесі

Присвята надзвичайній поетесі

нашого часу Ліні Костенко

Коли перекладаю Ліну,

Зі мною творяться дива,

Тремтять, як лист , мої коліна,

Та в горлі губляться слова.

Коли торкаюся несміло

Її поезій, дивний стан

Душі охоплює все тіло,

І почуття б’ють, мов фонтан.

О, Ліно,Ліно! Що за силу

Ти маєш в кожному рядку?

Енергія твоя бурхливо

Пульсує кров’ю у виску.

Ти дуже пані загадкова,

Від Бога щирий твій талан,

Ти майстер образу і слова,

Чуттєвий нерв на фальш, обман.

Ти совість нашої держави,

Сумління кожного із нас.

І промені твоєї слави

Пронизують рентгеном час.

Я хочу, щоб усі торкнулись

Твоїх поезій й зайнялись

Вогнем живим, щоби почули

Твій голос на усій землі..

Тому, хоч і тремтять коліна,

У горлі губляться слова. (та обертом йде голова)

Сиджу, перекладаю Ліну,

Хтось дав мені на це права… (шукаю риму та слова)