Привид

Мимо брам і світлих бань,

Мимо ярих канн атласних

За тобою біг горбань

І благав твоєї ласки.

Не благав, а катував

Поприлюдним тим благанням!

Липень плавив тротуар,

І смола на брук збігала.

Пожалітись — а кому?

Люд у справах тік рікою.

Ти тікала крізь юрму,

Закриваючись рукою.

Щоки соромом пекло,

Рот скривило переляком…

Біля станції метро

Він сидів і гірко плакав…