Признання

ПРИЗНАННЯ

Я закоханий, друзі, в весну,

Я люблю її наче дівчину!

Я весною збавляюся сну,

Та буває - життєвого відчаю!

Я весною неначе в раю,

Кожний день прокидаюсь!

Діаманти з душі дІстаю

І на свято збираюсь!

Я весняні життя пелюстки,

Ніжно серцем цілую!

Я квітучі, духмяні садки,

Наче дівчину файну милую.

Ця красуня серце моє,

На чудове життя надихає!

А любов мою з радістю п'є,

І з красою своєю вінчає!

Я віддав би все за весну,

Боже, я за неї тебе молю!

Всі борги я Тобі поверну,

Щоб Ти знав, як її я люблю!

Я щасливий, що таким народився,

Що змогу Ти дав мені полюбити!

Я радий, що це не сон приснився,

І я не зможу весну довік розлюбити!

Тільки хоче ще розум мій, Боже,

Щоб в душах людей сповна!

Навіки-вічні знайшла своє ложе,

Прекрасна, щаслива, твоя весна!