«Про буденність»

Буденність, то є найстрашніша мука,

Щоранку прокидаєшся від звуку.

Думками перебуваєш у нірвані,

А тілом вже знаходишся у ванній.

Ще трохи сил і ти на кухні,

Робиш вкотре свій духмяний чай.

А тільки у невдовзі після цього,

Почнеться день без позіхань.

Усе це я веду до того,

Що прокидатись треба вмить.

Потрібно вміти посміхатись,

І ловити кожну мить.