Про красу

Під звук дощу я засинаю.

Під подих вітру я встаю.

У сні я чую шепіт моря,

А на яву у нім пливу.

Я босоніж біжу по полю,

Збираю пальцями росу.

І серце тихо завмирає,

Як бачу цю усю красу.

Стою до дуба прихилилась,

Й вдихаю запах я листви,

І відчуваю як в легені

Пустили паростки вони.

На скелю виберусь, оглянусь,

Навколо хмарки, як той пух.

Як добре жити в Україні

У ній я мабуть розчинюсь.