Про Липень

Місяць Липень, місяць Липень,

Серце літньої пори!

Квітне липа густолиста,

Й гілля тягне догори.

Бджоли липу пообсіли,

Ноти високо беруть.

Їм у такт солідним басом

Кудлаї — джмелі гудуть.

Липень, хоч і працьовитий,

Все ж розсіяний юнак.

Ще бува й забудькуватий,

Та кумедний він добряк!

Слідкував, чи налилися

В полі хлібні колоски,

Підрум’янював у лісі

Зрілим ягідкам бочки́.

Тихим вітром у дібровах

Заколисував птахів,

Бо уже батьки пернаті

Дочекались дітлахів.

Ліг під липою спочити,

Дрімонув коротку мить.

Розлилась палюча спека,

Аж трава навкруг димить!

А в ставках зелена ряска

Розповзлася, як рядно.

Від жари соми вусаті

Залягли на саме дно!

Спохватився, лежебока,

В Липня все "не будь здоров"!

Кличе дощ та громовицю,

Ледь до тями він прийшов!

Шквальним вітром гнув дерева,

З піднебесся воду ляв.

Він і тут перестарався —

Хлібні ниви поваляв!

Та на те він не зважає,

Виправить усе нараз!

Хлібна нива дибом стала,

Сяє сонце повсякчас...

Будем славить місяць Липень,

Як би він не пустував,

Щоби нам у бочку з медом

Ложку дьогтю не додав!