Про минуле не питайте

Про минуле не питайте — чи кохала, чи любила?

Свій компас я змінила, стару карту спалила.

Тепер в пріоритеті – я, мій розум, моє тіло,

Займаюся навчанням, щоб душа моя летіла.

Вдома голка, нитка, полотно – створюю красу,

Полотно, фарби, пензлик – в них і радість, і сльозу.

Коли муза приходить, я вірші складаю,

Іноді я страждаю, а іноді — літаю.

Буває, як дитина, пустун і жартівник,

Або щаслива вдома, де гамбургер чи хот-дог.

Хтось ловить гаджети Apple, мріє про прогрес,

А я ціную простоту, мій вірний Android-стрес.

Хтось каже: "Життя паскудне", гіркий кидає вирок,

Я ж дякую за те, що маю – мій сьогоднішній дарунок.

Наше життя прекрасне! Всю погань — геть із дум,

Ми тут лише раз живемо, навіщо зайвий сум?

Краще мріяти й любити, бажати і творити,

Кожну мить, що мені дана, щиро цінити.

Не прагну, щоб мене любили – немає в тім потреби,

Лиш хочу знати, що у світі я захищена від тебе.

Я хочу просто жити, насолоджуватись щастям,

Не знати горя, біди, не ламатися нещастям.

Щоб чужі мене не цькували, злі слова не кликали,

Бо, окрім Тебе, мій світе, надійності немає.