Про ніч

Страхи та химороди ночі

над головою туп-тупочуть…

Чого ж вони від мене хочуть?

Коли я сам сиджу, як страх:

сніг замість пташок у руках

і благувато все хихочу…

На всю стіну у мене втіха:

ходи, малюй обличчя віхол

або ставай на повен зріст

і сам себе приймай, ти гість.

Пташок пусти, налий в пластмасу

води важкої… або гасу

і все, що думав, — спопели,

а на тім місці знайдеш з часом

маленьку грудочку смоли.

***