Про що так часто голос твій мовчить?

Про що так часто голос твій мовчить?

І де ти є, коли разом зі мною?

Чи чуєш ти, про що той стук кричить?

Чи знаєш, де блукаю я самою?

Чи бачиш біль нестерпний у очах,

Який ковтати стало далі важче?

Чи ніс би мою мрію на плечах,

І не сміявся б, як душа заплаче?

Ти чуєш тишу ту, що чую я?

Чи бачиш тими самими очима?

Чи ти так само світ не ділиш з ними?

І де в ночі блука душа твоя?

Я буду краща тих,хто вже пішов,

Всіх тих, кого лишили за плечима,

Хто осідав камінням знов і знов,

В яких піти знаходилась причина.

Я буду краща, бо лиш я одна

Лишусь в тобі навік такою –

Чистою краплиною спокою,

Теплим морем почуттів без дна.

Я буду довгожданою весною,

Що спати раннім сонцем не дає,

Я буду попри все завжди з тобою,

Й тобі віддам я все життя своє.

Поглянь у очі – дзеркало душі!

Чи бачиш ти себе, себе в мені?

Чи прочитаєш ти у них вірші?

Чи взнаєш ті мотиви в них сумні?

Ніколи ні за кого не боліло,

Мені так ні за кого не жилось,

І те,що серце довго так хотіло,

Так рано й несподівано збулось.

03.06.2013