Про строфу

Чотири різнобіжники на мапі серця,

чотирикутник радості та болю,

чотири припрямки до боку, що не зветься,

що входить клином — між чуття та волю.

Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить,

серп і серпанок нам на ніч коротку.

Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра,

вкладаю тихість уст — в строфи коробку.