Про те, що бУло – не розкаже книжка
Про те, що бУло – не розкаже книжка,
ніхто і не згадає ні на мить,
лише здаля заплаче тихо скрипка
і десь глибоко в серці заболить…
Про те,що буде – знає тільки небо,
і час,що відпливає кораблем.
На цій землі усе,що ми беремо –
в кінці путі те ж саме й віддаєм.
Життя людське – немов політ пташиний,
з долонь землі ми дзьобаєм знання,
на крилах мрій літаєм що є сили…
Сьогодні є ми,завтра – нас нема.
Шукаєм щастя,рвем останній чобіт
і поспіхом крокуєм по землі,
а маєм те,що зветься словом “досвід” –
багатство й мудрість нашої душі…
І все,що бУло,є,і все,що буде
не відкорегувати нам,на жаль.
Як легко в цім житті зникають люди,
як важко проводжати їх у даль.
Чому так невблаганно все минає?
Кого спитати? Все навкруг мовчить.
І тільки скрипка плаче,наче знає,
що все життя – це мить,єдина мить…
автор: