про те що зотліло

про те що зотліло

про те що зотліло не мовити слова

в коробці з картону крихкі сухоцвіти

бетонні мов тіла обірваний провід

холодні як пальці чи сироти – діти

на шлях там де іній пасе кучугури

ліхтарик фарватера стежки до раю

безглузді розмови сітки арматури

де я помираю - уже помираю

де я повертаюсь у пустку під дахом

блукати між стін низхідною луною

ховатись на східцях підстреленим птахом

в брудному кутку наче тлінь поза грою

на глянцеві ноші летить павутиння

немов оксамит із дитячої шкіри

глухою журбою багна жабуриння

у скрегіт густої людської зневіри

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=87jVos1FGAQ&list=PLRWLRBg7CdYb8iye78teBsWHt7IE22mqA&index=58