Про тебе.

Довго я тебе писати буду

Пам‘ять ворушити, щоб згадати

Те, що точно знала - не забуду!

А, насправді, можу й не впізнати.

Ледь помітні обриси у повітрі

Намалюю, як заплющу очі

Кінчиками пальців, що за вітром

У танку кружлятимуть щоночі.

Вже давно згоріли мої крила

По світу літати сил немає

Та для себе світ цей я відкрила

З тим, кого вже навіть і не знаю.

Образ, що виводжу є незмінним

До кінця доводити не мала

Та, прокинувшись сьогодні вранці

Я збагнула, що домалювала.

Придивляюсь до деталей твоїх

Може пощастить, щось пригадаю

Те, що сниться - зранку на папері

А вночі до серця прикладаю.

Все, що стерте, хочу повернути

Повернувши, мрію в мить забути

Доторкнутись би до тебе знову

І в долонях ніжно загорнути.

Час минає, ми минаєм з часом

Відлік йде, його не зупинити

Думки запорошені тобою

Й скільки би не мила - не відмити.

Новий день настане й нове небо

Хмари, ніби кава, що з вершками

Вип‘ю і почну його без тебе

В інший шлях і з чистими думками.

Полотно заховане далеко

У тіні, неначе під вуаллю

Як би не ховала свої очі

Зізнаюсь в коханні я без жалю.