Про Яну

У мене є зведена сестра — Яна,

Іноді серце плаче від її слів, як тягар.

Вона сміється, хоч іноді не розуміє,

Словами своїми ранить, де я й не чекала.

Гагаузьке коріння, а каже, що українка,

Іноді думки її летять, наче п’яна хмаринка.

Мучилася я з тобою, рахувала сльози,

Та не вийде дістати зірку — і так знову і знову.

Часом хочеться, щоб розуму прибуло,

Щоб не робила боляче там, де серце зберегло.

Дай Бог тобі світла, дай Бог тобі спокою,

Щоб розуміння прийшло — не через крик, а через любов.