Про жінок і майстерність

День добігає кінця. Проведи його в стінах,

і під вечір повітря запахне як мед і бузок,

у цей час на базарі усе продається в уцінок,

забивається трафік, частіше зникає звʼязок.

В протилежному домі все більше жовтіючих цяток,

звідси моря не видно, та знаю — воно там є.

На щоках знов щетина, на носі — четвертий десяток,

а у ліжку тобі ні Єлен, ні Венер, ні Єв.

От і ще один вечір у сховище тих вечорів,

накопичив яких непомітно на чверть століття.

При незграбністі ока в умі лиш знаходиш Львів,

десь навпроти — Донецьк, а на північ від тебе — столиця.

Темрява містом котиться, що цистерна,

спотикаючись об хмарочос і арени склянку.

Відстрілявся від розкладу, наче герой вестерна,

й за законами жанру вмираєш. Хоча б до ранку.

Ввечері бридко усе, особливо речі,

вимиті в жовтому світлі дешевих ламп.

Краще в пітьмі походити — на те він вечір —

чи перевагу віддати чужим тілам.

Через відсутність останніх шкребеш шпалери,

чи то папери — у темряві все вперемішку.

Так, зазвичай, в результаті нічної афери

я молодим опинявся в чужому ліжку.

Зараз хіба що підлога замінить диван,

ситому розуму й тілу немає різниці,

бо за життя своє бачив такі дива,

хутко задравши поділ світової спідниці.

Я у реальність заходив по самі гланди,

довгими пальцями їй упивався в стегна,

тож, якщо завтра помру, то мені розрадно,

що це недовге життя я прожив майстерно.

25 жовтня 2023