Про зустріч Зірки з Місяцем

Небо ніжніє у вікні

І хмари там сумніють,

Та не сумуємо лиш ми,

Мов діти, що радіти вміють.

І квіти посміхаються,

І сонечко яскраве,

Воно ж удень гуляє,

А ввечері вже мляве.

Та місяць знов прокинувсь

І став новим світилом,

Він потягнувся м'яко

В своїй легкій пір'їні.

Сказав він:" Заміню я,

Тебе, мій милий друже,

Але спочатку ти мені

Лиш послугу служи".

"Є там в краях далеких,

Де світиш ти так ясно,

Ховається у вежі

Кохання моє красне".

"І приведи до мене

Мій світ, мою Зірочку,

Та й гарную я вишив

Їй білую сорочку".

А Сонечко виконує

Свою же обіцянку

Й приводить він до місяця

Зірочечку до ганку.

І місяць так обрадувавсь:

"Любов моя ,Зіронька!".

Зірка побігла навстріч:

"Здравствуй, моя доленько!".

З того часу у світі

Місяць був не один.

І з Зоренькою разом

Сонечко замінив.

І так вже повелося,

Що Сонечко уранці,

А Місяць із Зіронькою

Увечері на ганці.