Прогулянка

Ми поринули в ліс дерев,

Ліс людей нам давно набрид.

Підсолоджує тиша мов мед.

І змією між листя наш слід.

Нас розстрілює спів птахів,-

Укриває від крику людського.

Я зашпортався й впав між кущів,

Так, щасливий від факту такого.

Ти обрала стареньку липу.

Ну а я обіймаючись з буком,

Щей скрутив ідіотську пику,

Прогримів характерним звуком.

Нас занесло на пагорб за містом,

Де чебрець пахкотить і чарує.

Я сиджу на землі, ти ж - у кріслі,

Що торік ми ось тут забули.

Там внизу дивовижно тихо,

Там внизу ще такого не було.

Кажуть лихо...Вгамуйся, не дихай-

Щойно хтось пустив в лоба кулю.

Там внизу догорають останні,

Замість міста лиш попіл та дим.

Винахідникам зброї ми вдячні

За можливість побути самим.

________________

Винахідникам зброї - спасибі,

Винахідникам зброї - будь ласка.

Твої руки настільки красиві

Як тримають скривавлену каску.

Твої руки чарівні. Вбираєм

Всю духмяність опалого листя.

Не забула рюкзак ? Вирушаєм

Прогулятись по мертвому місту.