Прогулянка під дощем

Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.

Для когось - звично, а комусь - так треба.

А хтось споглядає на хмари збентежено,

Бо фантазії втілює свої необмежено.

                        Хмарка-коник, хмарка-зірка.

                                            Та хмаринка як ...

                             (На що схожа вона? не можу дібрати римовані слова:

                              розірваний на шмаття клапоть паперу зіжмаканого...

                              Де ж моя фантазія поділася? 

                                                            під парасольку сховалася злякано.)

Блискавка - тріскіт скла.

Вічності мить зника.

Таїться уява під парасолькою,

Сльозами мрій дощить хмарами небо.

Вічність пірнає в калюжу з долоньку:

Для когось - звично, а комусь - так треба.

15.06.25 ©Ірина Вірна