ПРОЙТИ ГІДНО

Доро́га в кожного своя́,

І нею змушені ходити,

Її не змиє течія́,

У неї власні колорити.

У кожного своя́ хода́,

Й самі ми швидкість задаємо,

Життя на хвилях нас гойда́,

І всі штрихи́ ми додаємо.

Доро́га в ко́гось, мов квітник,

У інших – терня скрізь колюче,

Та кожен до своєї звик,

Хоч кроки робляться болючі.

Суцільні в ко́гось бур’яни,

У ко́гось – вкрита оксамитом,

Та ми не знаєм глибини,

Куди проходимо транзитом.

Госпо́дь нам руку подає,

Але не всі це розуміють,

До всьо́го сили додає,

Та гнівом ду́ші десь рясніють.

Бува й багато нарікань,

Не всі ходу́ аналізують,

Нема у всьо́му міркувань,

Та ще й над іншими глузують.

То ж треба вчитись цінувать

Усе, що нам в житті дається,

Тверду́ доро́гу прокладать,

Й на ній ніколи не згуби́ться.

Дорогами усі йдемо́,

На них визбируєм каміння,

Що хочем, те і садимо́,

А десь обрубуєм коріння.

Доро́га в кожного своя́,

І тільки нею ми іде́мо,

Вона така, немов шлея́*,

І весь тягар на ній несе́мо.

Тому́ із неї не зійти:

На ній – і радість, і терпіння,

Та треба гідно всю пройти

І чистим залиши́ть сумління.

18.11.2021 р.

*ШЛЕЯ́ - частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають

 коней.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцво про публікацію №121111806513